Re: Український жіночий ідеал: парадокс "чорнявої дівчини"
Тема дуже цікава. З якої б ще нагоди я відшукала вдома 1-й том історії української літератури Грушевського (той, де йдеться фольклор)?
Переглядаючи тексти, відзначила, що у весільному фольклорі згадок про русе (жовте) волосся значно більше, ніж про волосся темного кольору. А пізніше переконалася, що так здалося не лише мені. Нещодавно побачила підбірку цитат, що ілюструють тезу “образ русокосості зустрічається в більшості дівочих народних пісень”
http://www.balto-slavica.com/forum/i...dpost&p=160547
Отже, давній фольклор (обрядові пісні) фіксує переважно русі коси.
А тепер щодо ідеалу, яким його в давнину бачили дівчата У тому ж томі Грушевського побачила вельми показову пісню.
У дівчини три городи: з жовтою лілією (або ж там росте “жовтенький ленок”), з чорним тереном та з червоною трояндою. І ось ця жовтозабарвлена рослинність якраз і стає для дівчини еталоном щодо кольору волосся:
— Дай ми, Божейку, таку косойку,
Таку жовтеньку, таку грубеньку...
Або ж наша дівчина просто йде стежкою і зриває рослини різних кольорів, прикладаючи їх до очей (чорний терен), до щоки (червоний мак), до волосся (жовте кійло, тобто ковила):
— Ой коби в мене такі косоньки,
Такі жовтенькі, як сесе кійло.
Така жовтокоса красуня, повідомляє пісня, могла б розраховувати на дуже вдалий шлюб.
А от “чорнявая дівчина” виходить на авансцену пізніше, у ліричних піснях, створених у більш пізні часи:
Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки —
Чорнявую та білявую...
І ще дівчину з рудим волоссям.
Я чорняву від душі люблю,
До білявої залицяюся,
А з рудою (...) розпрощаюся.
А ось у цій жартівливій пісеньці навіть визначається рейтинг дівчат “на ринку наречених” залежно від кольору волосся:
Чорнявая для попа,
Русявая для дяка,
А білая, бідная,
Фартушина підрана,
Для паламаря.
І ще трохи щодо уявлень про дівочу красу. Величезний внесок у формування ідеалу чорнявої дівчини зробила література ХІХ століття. Гоголь (Оксана), Квітка-Основ’яненко (Маруся), Нечуй-Левицький (бурлачка Василина) — усі вони створюють галерею українських сільських красунь із чорним волоссям. Як на мене, ці літературні образи красунь багато в чому “відповідальні” за те, що народний ідеал краси пов’язується саме з чорнявістю, а образи русокосих, жовтокосих дівчат, що постають у великій кількості фольклорних текстів, відсуваються при цьому на другий план.
Сообщение от Nuarski
Посмотреть сообщение
Переглядаючи тексти, відзначила, що у весільному фольклорі згадок про русе (жовте) волосся значно більше, ніж про волосся темного кольору. А пізніше переконалася, що так здалося не лише мені. Нещодавно побачила підбірку цитат, що ілюструють тезу “образ русокосості зустрічається в більшості дівочих народних пісень”
http://www.balto-slavica.com/forum/i...dpost&p=160547
Отже, давній фольклор (обрядові пісні) фіксує переважно русі коси.
А тепер щодо ідеалу, яким його в давнину бачили дівчата У тому ж томі Грушевського побачила вельми показову пісню.
У дівчини три городи: з жовтою лілією (або ж там росте “жовтенький ленок”), з чорним тереном та з червоною трояндою. І ось ця жовтозабарвлена рослинність якраз і стає для дівчини еталоном щодо кольору волосся:
— Дай ми, Божейку, таку косойку,
Таку жовтеньку, таку грубеньку...
Або ж наша дівчина просто йде стежкою і зриває рослини різних кольорів, прикладаючи їх до очей (чорний терен), до щоки (червоний мак), до волосся (жовте кійло, тобто ковила):
— Ой коби в мене такі косоньки,
Такі жовтенькі, як сесе кійло.
Така жовтокоса красуня, повідомляє пісня, могла б розраховувати на дуже вдалий шлюб.
А от “чорнявая дівчина” виходить на авансцену пізніше, у ліричних піснях, створених у більш пізні часи:
Ой у полі три криниченьки,
Любив козак три дівчиноньки —
Чорнявую та білявую...
І ще дівчину з рудим волоссям.
Я чорняву від душі люблю,
До білявої залицяюся,
А з рудою (...) розпрощаюся.
А ось у цій жартівливій пісеньці навіть визначається рейтинг дівчат “на ринку наречених” залежно від кольору волосся:
Чорнявая для попа,
Русявая для дяка,
А білая, бідная,
Фартушина підрана,
Для паламаря.
І ще трохи щодо уявлень про дівочу красу. Величезний внесок у формування ідеалу чорнявої дівчини зробила література ХІХ століття. Гоголь (Оксана), Квітка-Основ’яненко (Маруся), Нечуй-Левицький (бурлачка Василина) — усі вони створюють галерею українських сільських красунь із чорним волоссям. Як на мене, ці літературні образи красунь багато в чому “відповідальні” за те, що народний ідеал краси пов’язується саме з чорнявістю, а образи русокосих, жовтокосих дівчат, що постають у великій кількості фольклорних текстів, відсуваються при цьому на другий план.
Комментарий